Словник Української Мови
1. У католицькій традиції — духовні вправи, період інтенсивних молитов, роздумів і настанов, що проводяться у відокремленому місці (найчастіше в монастирі або спеціальному будинку) для поглиблення віри та духовного відродження.
2. Зазвичай у множині — назва конкретного заходу, циклу лекцій або серії духовних роздумів, організованих церковною громадою чи орденом.
Реколекціоніст — прибічник католицького чернечого ордену реколектів, що виник у XVI столітті в Іспанії як відгалуження ордену францисканців-обсервантів і характеризувався особливо суворим аскетичним способом життя.
Реколекціоніст — член католицької чернечої громади, яка дотримується статуту реколектів.
1. У католицькій церкві — короткочасні (від кількох днів до тижня) духовні вправи, що включають молитву, роздуми та сповідь, які проводяться під керівництвом священика з метою поглиблення віри та духовного відродження.
2. Застаріле — збір, колекціонування або відновлення в пам’яті чогось; зібрання (наприклад, фактів, спогадів).
1. Організм, клітина або молекула ДНК, отримані в результаті рекомбінації генетичного матеріалу з різних джерел, зокрема шляхом генетичної інженерії.
2. Білкова молекула (наприклад, вакцина або лікарський засіб), синтезована за допомогою технології рекомбінантної ДНК, коли ген, що кодує цей білок, вбудовується в клітину-господаря (найчастіше бактерію або дріжджі) для масового виробництва.
1. (у генетиці та біотехнології) Створений шляхом рекомбінації генетичного матеріалу; такий, що отриманий внаслідок об’єднання генетичних послідовностей з різних джерел, часто з використанням методів генетичної інженерії.
2. (у біохімії та фармакології) Відноситься до білків (наприклад, гормонів, вакцин, антитіл), які синтезовані клітинами-господарями (найчастіше бактеріями або дріжджами), у які був впроваджений рекомбінантний ген, що кодує цей білок.
1. (генетика) Пов’язаний із рекомбінацією генетичного матеріалу, тобто з обміном ділянками між гомологічними хромосомами або молекулами ДНК, що призводить до нових комбінацій генів.
2. (фізика, хімія) Пов’язаний із рекомбінацією заряджених частинок (наприклад, електронів і дірок у напівпровіднику або іонів у плазмі), що супроводжується випромінюванням фотона або передачею енергії.
1. (генетика) Процес обміну ділянками між гомологічними хромосомами під час мейозу, що призводить до нових комбінацій генів і є джерелом спадкової мінливості.
2. (фізика, хімія) Процес з’єднання вільних іонів, радикалів або інших активних частинок, що призводить до утворення стабільних молекул або нейтральних частинок.
3. (радіотехніка) Явище відновлення носіїв заряду (електронів і дірок) в напівпровіднику після припинення зовнішнього впливу, що генерувало їх.
резонуватися — бути обґрунтованим, логічним, мати вагомі підстави або пояснення; сприйматися як розумний, доречний.
Якісний прикметник, утворений від дієслова “резонувати”, що означає: такий, який міркує, обмірковує щось логічно, робить розумові висновки; обґрунтовуючий, аргументуючий.
1. (у медицині, фармакології) Який має властивість резорбції, тобто всмоктування або поглинання рідини, речовини чи тканини організмом або в організмі.
2. (у фізіології) Стосуючийся процесу резорбції — розчинення та поглинання кісткової чи іншої тканини, а також рідин організмом.