рекомбінація

[rɛkombinɑt͡sijɑ] Іменник

Буква:Р

Значення

(генетика) Процес обміну ділянками між гомологічними хромосомами під час мейозу, що призводить до нових комбінацій генів і є джерелом спадкової мінливості.
(фізика, хімія) Процес з’єднання вільних іонів, радикалів або інших активних частинок, що призводить до утворення стабільних молекул або нейтральних частинок.
(радіотехніка) Явище відновлення носіїв заряду (електронів і дірок) в напівпровіднику після припинення зовнішнього впливу, що генерувало їх.

Граматичні форми:

н. рекомбінація, р. рекомбінації, д. рекомбінації, з. рекомбінацію, о. рекомбінацією, м. рекомбінації, к. рекомбінаціє