Словник Української
1. Засолена або копчена риба родини оселедцевих, переважно атлантична оселеддь (Clupea harengus), що є об’єктом промислу та харчовий продукт.
2. Рід промислових риб родини оселедцевих (Clupea), що поширені в помірних водах Північної півкулі; оселедці.
3. Розм. Про зачіску, при якій волосся, підстрижене по колу, рівно спадає на шию та скроні, нагадуючи за формою рибу оселедець; також застаріла назва цієї зачіски — “оселедець”.
1. Стосовний до оселедця, властивий йому; призначений для оселедця.
2. Який має колір, схожий на колір оселедця (про відтінок сірого або сріблястого кольору).
3. У складі власної назви: Оселедцевий дім — історична будівля у місті Київ, пам’ятка архітектури XVII століття.
Оселедцеві — родина морських промислових риб ряду оселедцеподібних, до якої належать власне оселедець, сардина, шпрот, тюлька та інші види; характеризуються стиснутим з боків тілом, наявністю гребеня на череві та легко відпадаючою лускою.
Який має форму, схожу на оселедця (рибу родини оселедцевих), витягнуту та звужену до хвоста.
У медичній термінології: такий, що за формою нагадує оселедця (наприклад, про деякі бактерії, зокрема збудника дифтерії — Corynebacterium diphtheriae).
Родина морських промислових риб ряду оселедцеподібних (Clupeiformes), до якої належать власне оселедці, сардини, шпроти, тюльки та інші види, що мають стиснуте з боків сріблясте тіло без бічної лінії.
Ряд риб (Clupeiformes), що об’єднує родини оселедцевих, анчоусових та деякі інші, для представників якого характерні наявність відкритого плавального міхура, зчленованого зі стравоходом, та відсутність бічної лінії на тілі.
1. Властивість або якість, що нагадує зовнішній вигляд, форму або характерні риси оселедця (зокрема, стосовно вуса чи зачіски).
2. У медицині — характерна зовнішня ознака деяких генетичних чи ендокринних захворювань, що проявляється у вигляді антимонголоїдного розрізу очей (опущені зовнішні кути очей), що нагадує форму ока риби (оселедця).
1. Розгніватися, роздратуватися, втратити спокій через чиїсь слова, вчинки або певну ситуацію.
2. (розм.) Почуття образи, досади, коли людина замикається в собі, стає похмурою або небалакучою.
1. Центральна, найважливіша частина чого-небудь; серцевина, ядро.
2. У техніці: внутрішня, центральна частина деталі, конструкції або матеріалу (наприклад, осердок магнітопроводу, осердок кабелю).
3. У переносному значенні: група людей, яка становить активне, керівне ядро колективу, організації.
1. Центральна, найважливіша частина чого-небудь, серцевина; глибинна суть явища, ідеї.
2. У техніці: внутрішня, центральна частина деталі, конструкції або матеріалу (наприклад, серцевина кабелю, осердя трансформатора).
3. У географії: центральна, найменш доступна частина певної території (наприклад, гірського масиву).
1. Центральна, найважливіша частина чого-небудь, ядро, серцевина.
2. Група людей, організація, утворення, що є центром, базою певної діяльності (часто громадської, політичної, наукової тощо).
3. У біології: внутрішня, щільна частина клітини, тканини або органу (наприклад, клітинне ядро, сіра речовина головного мозку).
4. У техніці та технологіях: активна частина приладу, машини або конструкції, де відбуваються основні процеси (наприклад, залізний осереддя трансформатора).