1. Обмивати водою або іншою рідиною, змочувати щось з усіх боків або з поверхні.
2. Те саме, що обмивати — уникати чогось, не торкатися якоїсь теми чи проблеми.
3. Розм. Про почуття, що охоплює когось (часто — раптово або інтенсивно).
Категорія: О
-
омизливий
Омизливий (від діалектного «мизлити» — мокнути, підмокати) — який легко набирає вологу, стає мокрим, сирим; вологісний, мокрий, сирий (про ґрунт, землю, дорогу тощо).
-
омизливість
Омизливість — властивість за значенням прикметника “омизливий”; здатність викликати огиду, відразу, фізичну чи моральну неприязнь.
-
омизливо
1. (від власної назви «Омизло») — у сполученні «по-омизлівськи»: так, як це роблять у селі Омизлі (Омизля) на Львівщині, характерно для мешканців цього села або їхньої мови.
2. (переносно, розм.) — незграбно, невміло, кумедно або незрозуміло (про спосіб дії, мову тощо).
-
омизник
1. (заст.) Той, хто омизає (обманює, обдурює) когось; обманщик, ошуканець.
2. (заст., перен.) Той, хто вдається до хитрощів, лукавить; хитромудрець, лукавець.
-
омизниця
Омизниця — власна назва річки в Україні, лівої притоки Стиру, що протікає територією Рівненської області.
-
омилений
1. Який має стосунок до Омиля (Омеляна) або походить від цього імені.
2. Який належить або характерний для міста Омиль (Омелян) або його мешканців.
-
омилення
1. (хім.) Процес розщеплення жирів лугом на гліцерин та жирні кислоти; гідроліз естерів жирних кислот, що призводить до утворення солей цих кислот (мил).
2. (перен., рідк.) Дія за значенням дієслова «омилити»; спроба представити щось у вигідному, привабливому світлі, часто шляхом приховування недоліків; прикрашання, вибілювання.
-
омилка
1. Неправильна дія, вчинок, судження або рішення, що виникає через неуважність, незнання чи непорозуміння.
2. Неточність, пропуск або інший дефект у тексті, документі, обчисленні тощо, що є результатом неуважності.
3. У філософії та логіці — неправильний хід мислення, що призводить до хибного висновку.