Словник Української
1. Народна назва отруйного гриба з роду мухоморів, найчастіше мухомора червоного (Amanita muscaria), що має характерну яскраво-червону або помаранчеву шапку з білими крапками.
2. Рідкісне, застаріле позначення для певних видів їстівних грибів, зокрема деяких сироїжок або опеньків, у народній термінології окремих регіонів.
1. У фізиці — сила, що діє на тіло з боку іншого тіла або середовища і перешкоджає його руху або деформації; опір.
2. У техніці — властивість матеріалу або елемента електричного кола перешкоджати проходженню електричного струму; електричний опір.
3. У переносному значенні — активна дія або стан протистояння чомусь, спротив.
1. Дія за значенням дієслова “опирати” — фізичне спиратися на щось, використовувати щось як опору для тіла або предмета.
2. (переносне) Побудова, основа чого-небудь; принцип, положення, яке є фундаментом для подальших міркувань, теорії, вчення.
3. (переносне) Протидія, опір, незгода з чим-небудь, відстоювання своєї позиції.
1. Триматися за щось, спиратися на щось для підтримки тіла або для збереження рівноваги.
2. Покладатися на когось або на щось, визнавати основою, джерелом чогось (у переносному значенні).
3. (у техніці) Створювати точку опори, підпирати, підтримувати щось.
4. (застаріле) Чіплятися за щось, триматися руками.
1. Спиратися на щось, використовувати щось як опору для тіла або його частини, щоб зберегти рівновагу або зменшити навантаження.
2. Чіплятися за щось, триматися за щось руками, щоб не впасти або для опори.
3. Мати щось своєю основою, грунтуватися на чомусь (у переносному значенні).
4. Чітко дотримуватися якихось принципів, правил, поглядів, не відступати від них; чинити рішучий опір кому-, чому-небудь.
5. Бути спрямованим, орієнтованим на щось, як на головну мету або орієнтир.
1. Дія за значенням дієслова «описувати»; словесне зображення кого-, чого-небудь, виклад яких-небудь фактів, подій.
2. Текст, документ або розділ тексту, що містить систематизоване перерахування ознак, властивостей, деталей когось або чогось (наприклад, науковий опис, опис майна).
3. У логіці та філософії — визначення, що вказує на сукупність зовнішніх, чуттєво сприйманих ознак предмета або явища.
4. У літературознавстві — один із видів словесної характеристик явищ, предметів, осіб шляхом зображення їхніх ознак; оповідна форма.
1. Такий, що подано його характеристику, перелік ознак або відтворено його образ; той, що став об’єктом опису.
2. (У науковому, технічному контексті) Такий, що має чітко визначені та зафіксовані властивості, параметри або процедуру; формалізований.
3. (У математиці, логіці) Такий, що заданий за допомогою певної множини властивостей або правил, а не шляхом прямого переліку елементів.
1. Дія за значенням дієслова “описувати”; процес створення словесного зображення когось або чогось, викладення характерних ознак, деталей, властивостей предмета, явища, події.
2. Результат такої дії; текст, висловлювання, твір, у якому когось або щось описано, словесне зображення, характеристика.
3. (У лексикографії) Спосіб тлумачення значення слова в словнику шляхом розгорнутого роз’яснення його змісту, відмінний від короткого визначення-дефініції або підбору синонімів.