drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • оповідальний

    1. Який стосується оповідання, призначений для оповідання; такий, що має форму оповідання.

    2. У граматиці: такий, що виражає констатацію факту, дії, стану без модального забарвлення (про спосіб дієслова).

  • оповідальність

    Властивість художнього твору, мови тощо, що полягає в переважанні оповідного, розповідного початку над діалогічним, драматичним або ліричним.

    Здатність до цікавого, майстерного оповідання; наративність.

  • оповідально

    1. Прислівник до слова “оповідальний”; у спосіб, властивий оповіданню, розповіді; так, як викладають події, сюжет.

    2. У літературознавстві: так, що стосується способу подання художнього твору від імені оповідача; нарративно.

  • оповіданка

    1. Розповідь, оповідання, що передається усно або письмово; невеликий художній прозовий твір, за обсягом менший від повісті.

    2. У народній творчості: коротка прозова розповідь фольклорного або літературного походження, що побутують у усній традиції; казка, легенда, переказ.

    3. Розм. Повідомлення, чутка, новина, яку розповідають.

  • оповідання

    1. Невеликий прозовий твір художньої літератури, зазвичай з однією сюжетною лінією та обмеженим колом дійових осіб.

    2. Розповідь, переказ якихось подій, фактів; усне або письмове викладення чого-небудь.

    3. У логіці — судження, висловлювання, що стверджує або заперечує щось.

  • оповіданнячко

    1. Зменшувально-пестливе від “оповідання”: невелике за обсягом або незначне за змістом оповідання.

    2. (у літературознавстві) Короткий прозовий твір, що розглядається як мала форма епічного роду, часто з єдиним сюжетним конфліктом і обмеженим колом персонажів.

  • оповідати

    1. Усно повідомляти про події, історії або враження; розповідати.

    2. Літературно викладати якусь історію, створювати художній твір повествовательного характеру.

  • оповідатися

    1. Розповідати про щось докладно, детально, часто з відтінком захоплення або захопленості; розказуватися.

    2. (рідк.) Висловлюватися, викладати свої думки чи почуття; повідати про себе.

  • оповідач

    1. Той, хто оповідає, розповідає про якісь події, історії; розповідач.

    2. Літературний персонаж, від імені якого ведеться розповідь у художньому творі; наратор.

    3. Автор художньо-публіцистичного оповідання, повісті, який виступає в ролі безпосереднього розповідача подій.

  • оповідачка

    1. Жінка, яка професійно займається оповіданням історій, розповідей; жіночий відповідник до слова “оповідач”.

    2. Авторка художніх оповідань як літературного жанру; письменниця, що пише переважно оповідання.

    3. У значенні власної назви: персонажка, від імені якої ведеться розповідь у художньому творі; жіночий образ-розповідач у літературі.