Словник Української Мови
Буква
1. Невеликий прозовий твір художньої літератури, зазвичай з однією сюжетною лінією та обмеженим колом дійових осіб.
2. Розповідь, переказ якихось подій, фактів; усне або письмове викладення чого-небудь.
3. У логіці — судження, висловлювання, що стверджує або заперечує щось.
Приклад 1:
Одне моє дитяче оповідання «Подвиг» навіть було відзначене премією на конкурсі, який проводила дитяча газета «Зірка». У старших класах вчилася у новоствореній, переважно для дітей з околиці Чернігова, з невеличкими класами залізничній школі № 41 (втекла сюди з центральної школи, де вчилися діти чернігівської «аристократії», не витримавши атмосфери, що панувала там).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Новели та оповідання Синя книжечка Перша збірка художніх творів письменника вийшла навесні 1899 року в Чернівцях накладом друкарні «Руська рада» і складалася з невеличкої передмови і 15 новел (жанрове визначення «новела», як, зрештою, й «оповідання», вживаємо умовно, оскільки творчий набуток В. Стефаника з погляду геноло-гії дуже й дуже розмаїтий). Повна назва її — «Синя книжечка: образки Василя Стефаника».
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 3:
9 Преддверіе, или крильцо…— Наведене оповідання є своєрідною обробкою апокрифічної легенди, що зустрічається у відомому перекладному збірнику легенд «Велике зерцало», складеному в 1605 р. на основі середньовічних збірників. На Україні це оповідання, наприклад, відоме за Сокальським списксм XVIII ст.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”