Словник Української Мови
Буква
1. Невеликий за обсягом прозовий твір, переважно з гострим, динамічним сюжетом, строгою композицією та несподіваною розв’язкою, що завершується часто фінальним “ударом”.
2. Коротка оповідь, часто гумористичного чи сатиричного характеру, в італійській літературі епохи Відродження (наприклад, у Дж. Боккаччо).
3. У законодавстві: доповнення або зміна до чинного закону або кодексу, що має самостійний характер.
Приклад 1:
Та є в доробку письменника новела, яка видимо виявляє відзначену тенденцію його творчої природи (архетипний образ долі як основа внутрішньої форми). Це — «Басараби».
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Микола Хвильовий СИНI ЕТЮДИ ВСТУПНА НОВЕЛА Вчора в «Седi» безумствувала Ужвiй, i «Березiль» давав iлюзiю екзотичної зливи. А сьогоднi над Харковом зупинились табуни пiвденних хмар i йде справжнiй тропiчний дощ — густий, запашний i надзвичайно теплий.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Проте це не щоденник — це справжня сучасна новела. Редактор Карк пiдвiвся, ще раз тривожно подивився на бравнiнга i вийшов.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”
Приклад 4:
Як ви гадаєте, чим закiнчиться новела? Американцi не читають творiв iз нещасним кiнцем, слов’яни навпаки — така вдача в тих i других.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”