Словник Української
Офіціалістка — жінка, яка є прихильницею офіціалізму, тобто державної політики, що формально дотримується офіційних (часто застарілих) норм, правил і доктрин, відмовляючись від гнучкості та врахування реальних обставин.
Офіціалістка — жінка, яка працює в офіційних (державних) установах або займає офіційну посаду, особливо в контексті системи, де переважає бюрократизм і формалізм.
1. Встановлений, затверджений або визнаний державною владою, установою, організацією; що має юридичну силу або публічний статус.
2. Який здійснюється від імені або за дорученням установи, організації; пов’язаний з виконанням службових обов’язків.
3. Який відповідає встановленим формальностям, правилам, церемоніалу; зовнішньо урочистий, діловий.
4. Який публічно проголошується, оголошується, але не завжди відповідає дійсності; формальний, для виду.
1. Властивість або стан того, що є офіційним, затвердженим, визнаним відповідною владою, установою або законом; формальна сторона, суворість, витриманість у дотриманні встановлених правил, процедур, норм.
2. Формальна, часто зовнішня сторона поведінки, спілкування або дій, що характеризується суворістю, дотриманням етикету та дистанцією, іноді без необхідного живого, невимушеного спілкування.
1. Відповідно до встановленої форми, правил або процедур, з належним оформленням; так, як визнано законом, владою або установою.
2. Відкрито, публічно, без приховування, на відміну від неформального, приватного чи домовленого.
3. За офіційними даними, за заявами представників влади чи установи; за версією, що проголошується публічно.
Особа, яка обслуговує відвідувачів у закладах громадського харчування (ресторанах, кафе, барах тощо), приймає замовлення, подає страви та напої, забезпечує комфорт клієнтів під час їх перебування.
Жінка, яка обслуговує відвідувачів у ресторані, кафе, їдальні, подаючи страви та напої та приймаючи замовлення.
1. Який стосується офіціанта, належить або властивий офіціанту.
2. Призначений для офіціантів, пов’язаний з їхньою професійною діяльністю.
1. (історичне) У Стародавньому Римі — державна посада, службова посада, а також особа, що обіймала таку посаду; службовець, чиновник.
2. (історичне, церковне) У католицькій церкві — духовна особа (зазвичай єпископ або прелат), якій папа римський доручає здійснення певних церковних функцій, зокрема судових (наприклад, офіцій єпископської курії).
3. (рідковживане) Урочиста, офіційна церемонія; офіційна подія.
1. Встановлений, затверджений або визнаний державною владою, установою, організацією; що має юридичну силу або публічний статус.
2. Який здійснюється від імені або за дорученням установи, організації; пов’язаний з виконанням службових обов’язків.
3. Який відповідає встановленій формі, правилам; церемоніальний, діловий, формальний.
4. Оприлюднений, оголошений відкрито, публічно; загальновідомий, не таємний.
1. Властивість або стан того, що є офіційним; закріпленість установленим порядком, надання чомусь формального, затвердженого характеру.
2. Формальна, встановлена правилами сторона чого-небудь; сукупність зовнішніх, церемоніальних атрибутів, що супроводжують певну діяльність чи подію.
3. Розм. Про формальне, нещире ставлення до когось або чогось; холодна, стримана поведінка.