офіційний
[ofit͡sijnɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
- (Юриспруденція) –
Встановлений, затверджений або визнаний державною владою, установою, організацією; що має юридичну силу або публічний статус.
- (Юриспруденція) –
Який здійснюється від імені або за дорученням установи, організації; пов’язаний з виконанням службових обов’язків.
- (Лінгвістика) –
Який відповідає встановленій формі, правилам; церемоніальний, діловий, формальний.
- (Лінгвістика) –
Оприлюднений, оголошений відкрито, публічно; загальновідомий, не таємний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. офіційний, р. офіційного, д. офіційному, з. офіційного, о. офіційним, м. офіційнім