Значення
- (Юриспруденція) –
Властивість або стан того, що є офіційним; закріпленість установленим порядком, надання чомусь формального, затвердженого характеру.
- (Соціологія) –
Формальна, встановлена правилами сторона чого-небудь; сукупність зовнішніх, церемоніальних атрибутів, що супроводжують певну діяльність чи подію.
- (Психологія) –
Розм. Про формальне, нещире ставлення до когось або чогось; холодна, стримана поведінка.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. офіційність, р. офіційності, д. офіційності, з. офіційність, о. офіційністю, м. офіційності, к. офіційносте