Словник Української
1. Відповідно до встановлених правил, формальностей, закону або від імені установи, організації; на відміну від неформального, приватного.
2. Публічно, відкрито, без приховування, з наданням відомостей широкому загалу.
3. Так, як зафіксовано, затверджено або визнано державними органами, керівництвом; на офіційному рівні.
1. Неофіційний друкований орган (газета, журнал тощо), який висловлює точку зору уряду чи правлячих кіл і проводить їхню політику, але формально не є державним виданням.
2. Перен. Напрям думок, офіційна позиція, що підтримується та поширюється владою через підконтрольні їй інформаційні канали.
Офіціозний — такий, що формально не належить до державних органів, але фактично виражає їхню позицію або здійснює їхні вказівки (про видання, організацію тощо).
Офіціозний — такий, що має характер офіційної інформації або висловлювання, але поширюється неофіційним шляхом.
Офіціозність — властивість офіціозного, тобто такого, що формально не є офіційним, але виражає або підтримує позицію владних структур, часто через підконтрольні медіа чи публікації.
Офіціозність — система або практика поширення інформації, яка, не будучи офіційною державною позицією, фактично служить інтересам правлячих кіл і має на меті вплив на громадську думку.
1. (про публікації, заяви тощо) Так, що формально не є офіційним, але фактично відображає або висловлює позицію урядових, державних або керівних органів, часто виконуючи роль напівофіційного джерела інформації.
2. (про манеру висловлювання, тон) У спосіб, властивий офіціозу — напівофіційному виданню чи установі; сухо, ділово, з відтінком бюрократичності та казенності.
1. У середньовічній Європі — богослужбова книга, що містить тексти та вказівки для здійснення офіцію (канонічних годин, богослужбових годин).
2. У католицькій церкві — офіційний збірник молитов, псалмів, гімнів та читання для кожного дня, призначений для спільної або індивівідуальної молитви за годинником (богослужбовими годинами).
3. У переносному значенні (застаріле або книжне) — обов’язок, служба, посада, а також офіційна церемонія або урочиста служба.
1. Режим роботи комп’ютера, пристрою або програми, коли вони не підключені до комп’ютерної мережі (зокрема до Інтернету), або період часу, коли такий зв’язок відсутній.
2. Позамережевий стан; діяльність, що відбувається без використання мережі Інтернет або без безпосереднього зв’язку з нею (наприклад, офлайн-спілкування, офлайн-навчання).
3. У переносному значенні — поза увагою, активністю або впливом чогось (наприклад, бути офлайн від соціальних мереж).
Офлюсований (від нім. Fluss — флюс) — технічний термін, що означає оброблений флюсом (спеціальним сполучним матеріалом) для видалення оксидів, зниження температури плавлення та покращення якості з’єднання при пайці або зварюванні.
У металургії — про металеву руду, концентрат або шихту, до яких додано флюс (вапняк, доломіт тощо) для утворення легкоплавкого шлаку під час плавки.
Офлюсовання — технологічна операція в металургії, що полягає у додаванні флюсу (спеціальних матеріалів, як-от вапняк, плавиковий шпат) до руди або металевої шихти для утворення легкоплавкого шлаку, який видаляє домішки.
Офлюсовання — процес покриття поверхні металу (наприклад, дроту) тонким шаром флюсу перед паянням або зварюванням для запобігання окиснення та покращення якості з’єднання.
Офлюсовання — у гірничій справі та обробці корисних копалин: обробка руди флюсами на етапі підготовки до плавки.
Процес нанесення флюсу на поверхню металу або іншого матеріалу перед паянням, лудінням або зварюванням для видалення оксидів, покращення змочування та якості з’єднання.
Технологічна операція в металургії, що полягає в обробці розплаву флюсом для його очищення від домішок, неметалевих включень або газів.