Значення
- (Релігія) –
У середньовічній Європі — богослужбова книга, що містить тексти та вказівки для здійснення офіцію (канонічних годин, богослужбових годин).
- (Релігія) –
У католицькій церкві — офіційний збірник молитов, псалмів, гімнів та читання для кожного дня, призначений для спільної або індивівідуальної молитви за годинником (богослужбовими годинами).
- (Історія) –
У переносному значенні (застаріле або книжне) — обов’язок, служба, посада, а також офіційна церемонія або урочиста служба.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. офіція, р. офіції, д. офіції, з. офіцію, о. офіцією, м. офіції, к. офіціє
Походження слова (Етимологія)
Слово «офіція» походить від латинського «officium», що означає «служба, посада, обов’язок». Це латинське слово утворилося з праформ *opificium, яке, своєю чергою, походить від *opifex — «творець, майстер, ремісник». *Opifex складається з двох частин: opus — «робота, твір, праця» та facio — «роблю, створюю, виготовляю». Таким чином, первісне значення було пов’язане з виконанням роботи чи обов’язку. В українській мові слово «офіція» вживається рідко, частіше використовуються похідні: «офіційний», «офіціант», «офіціал». Запозичення з латини відбулося через посередництво інших європейських мов.