Словник Української Мови
Буква
1. Службове становище, пов’язане з виконанням певних обов’язків у державній, громадській, приватній установі чи організації, а також робоче місце, що передбачає такі обов’язки.
2. У царській Росії та деяких інших державах — адміністративна, судова або військова службова позиція, чин.
3. Застаріле значення: місце розташування, розміщення чого-небудь; розташування, позиція (наприклад, ворожого війська).
Приклад 1:
Уряд — також: державна служба, посада («по слабості я зараз виступив з уряду, подався на пенсію»). Урядкувати — порядкувати, розпоряджатись.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
У цій фірмі є спеціальна посада директора з дотримання вимог, який підлягає безпосередньо керівнику компанії. Всі постачальники Li & Fung отримують від компанії приблизно половину щорічного обсягу замовлень.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 3:
Освiту маю унiверситетську, вищу школу скiнчив у Нiмеччинi… Фах — iнженер-механiк… З двадцяти рокiв жив у Швейцарiї, Нiмеччинi, Росiї, Українi… З дружиною розiйшовся… Остання посада… Вiн перечитав ще рядкiв 30 i положив листа на груди — одноманiтний перебiй колiс заколисував — i сплющувались очi. В купе, що праворуч, зiбралась, очевидно, весела компанiя, i вiдтiля, не стихаючи, пробивався гомiн.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”