Стан, коли хтось перебуває під впливом отьмари (дурману, сп’яніння); непритомність, затьмарена свідомість.
Переносно: стан втрати ясності мислення, затьмареності розуму від сильних почуттів, ілюзій або помилкових уявлень.
Категорія: О
-
отьмарити
1. (діал.) Позбавити когось свідомості, приголомшити, оглушити; також — завдати сильного удару, побити.
2. (перен., діал.) Сильно здивувати, вразити, приголомшити своїми діями або словами.
-
отьмаритися
1. Віддалитися, відійти кудись, загубитися в темряві або на відстані (зазвичай про людину або предмет, що стає невидимим у пітьмі).
2. Переносно: зникнути, непомітно піти геть, щоб уникнути зустрічі або відповідальності.
-
отьмарювання
Отьмарювання — дія за значенням дієслова “отьмарювати”, тобто процес нанесення туші, чорнила або іншої барвної речовини на поверхню з метою забарвлення в чорний колір або для письма.
Отьмарювання — результат дії “отьмарювати”, тобто забарвлена, зафарбована або покрита тушшю ділянка; чорна пляма, смуга або інший слід від туші.
-
отьмарювати
1. (діал.) Робити темним, затемнювати; закривати світло, затуляти.
2. (перен.) Затьмарювати розум, сприйняття; вводити в оману, обдурювати.
-
отьмарюватися
1. (розм.) Ставати тьмарим, темним; втрачати прозорість, чистоту (про рідину, повітря тощо).
2. (перен., розм.) Ставати похмурим, насупленим, хмарним (про вираз обличчя, настрій).
3. (перен., розм.) Втрачати ясність, чіткість; ставати незрозумілим, заплутаним (про думки, свідомість).
-
отягання
1. (у філософії, особливо в екзистенціалізмі) стан важкого внутрішнього переживання, тривоги, відчуття власної випадковості та відповідальності у світі, що часто супроводжує процес свідомого існування та вибору.
2. (переносно) почуття гнітючого тягаря, душевного дискомфорту, внутрішньої неспокою, сумнівів або тривоги.
-
отягати
1. (рідко) Тягти, волочити щось важке або громіздке; пересувати з зусиллям.
2. (переносно) Затримувати, відтягувати виконання чогось, зволікати; вагатися, не приймати рішення.
-
отягатися
1. (про тварин, особливо коней) ставати тяжкими, повільними через надмірну вживану їжу або відсутність руху; зажиріти, затяжіти.
2. (переносно, про людину) ставати млявим, апатичним, втрачати спритність або працездатність через бездіяльність або ситий спосіб життя; обленітися.
3. (застаріле) вагатися, гаятися, тягти з чимось; відкладати рішення чи дію.
-
отягти
1. (діал.) Важкою ходою, поволі йти; тягтися, брести.
2. (перен., діал.) Важко, з труднощами виконувати якусь роботу; тягти, волочити.