Словник Української
1. Форма державного правління, при якій влада належить неорганізованим масам, натовпу (охлосу), що діє під впливом миттєвих пристрастей і часто використовує насильство; влада черні.
2. У політичній філософії та соціології — негативний тип політичного режиму, що характеризується безпосереднім правлінням недисциплінованої юрби, яка ігнорує закони та правові інститути, що веде до хаосу та свавілля.
1. Рідкісне прізвище українського походження, що вживається як власна назва.
2. У місцевій топоніміці — назва печери в Гусятинському районі Тернопільської області, геологічна пам’ятка природи.
1. Рідкісна назва села в Україні, зокрема колишньої назви села Квітневе (до 1946 року) у Березнівському районі Рівненської області.
2. У технічній термінології — деталі, елементи конструкції, що мають форму циліндра або зрізаного конуса, наприклад, частини поршневої групи.
1. У Стародавній Греції — зневажлива назва простонароддя, натовпу, що протиставлялася політично активним громадянам («демосу»).
2. (Переносно) Неорганізований, неосвічений натовп, чернь; маси, якими легко маніпулювати.
1. Верхній, найвищий брус на даху, що притискує кінці покрівельного матеріалу (соломи, гонту, дранки тощо), особливо в традиційній дерев’яній архітектурі; зазвичай прикрашається різьбленням у вигляді голови коня, птаха тощо.
2. У переносному значенні — людина, яка стоїть на чолі чогось, очільник (застаріле або жартівливе).
1. Втрачати силу, енергію, ставати млявим, слабким; ослабляти, в’янути.
2. Перен. Втрачати інтенсивність, активність, гостроту (про почуття, явища тощо); затихати, слабшати.
охляватися — втрачати силу, енергію, ставати млявим, слабким; ослаблятися, знемогати.
охляватися — втрачати інтенсивність, силу прояву (про почуття, явище тощо); завмирати, стихати.
охляватися — ставати байдужим, пасивним; втрачати інтерес, запал до чогось.
1. Який втратив силу, енергію, став млявим, слабким; знесилений, змучений.
2. Який втратив пружність, став в’ялим, м’яким; зів’ялий (переважно про рослини).
3. Переносно: який втратив інтенсивність, активність, силу вияву; завмерлий, слабкий (про явища, відчуття тощо).
1. Стан, коли щось втратило свою пружність, міцність або життєву силу; млявість, в’ялість.
2. Переносно: стан фізичної або психічної втоми, безсилля, апатії; ослаблення енергії, активності.
1. (про рослини, частини тіла) втратило пружність, стало млявим, зів’ялим; обвисло.
2. (переносно, про людину) втратило бадьорість, енергію; стало знесиленим, апатичним.
3. (розмовне) ослабло, знемагає від спеки, втоми тощо.