Який стосується отця, належить йому або виходить від нього.
Категорія: О
-
отцевщина
1. Власна назва села в Україні, що існувало на території сучасної Черкаської області.
2. (Перен.) Стан, коли влада або управління передається від батька до сина, спадкова династія (зазвичай у негативному значенні, як прояв непотизму або кумівства).
-
отцей
1. (в історичних джерелах) варіант написання слова “отець” (батько) у давніх українських текстах, що відображає особливості староукраїнської орфографії та вимови.
2. (у церковній практиці) звертання до священнослужителя вищого рангу (наприклад, єпископа, митрополита), що вживається з особливою повагою; також може вживатися як звертання до настоятеля монастиря.
-
отчемесувати
1. (від власного імені Отче наш) Прочитати молитву “Отче наш” або іншу християнську молитву формально, швидко, не вдумуючись у зміст, часто бормотічи під ніс.
2. (переносно) Швидко і неохайно виконати будь-яку роботу, зробити щось поверхнево, лише для вигляду, без належної уваги та старанності.
-
отчемесуватися
Відмовитися від чогось, відкинути щось, не прийняти пропозицію або ідею; походити від діалектного “чемес” (щосили, з усієї сили) та прийменника “від”.
-
отченаш
1. Молитва “Отче наш” у християнстві — основна молитва, яку, згідно з Євангелієм, Ісус Христос передав своїм учням; містить звернення до Бога та сім прохань.
2. Перші слова цієї молитви (“Отче наш, що єси на небесах…”), що використовуються для її ідентифікації.
3. (переносно) Надзвичайно важлива, основоположна ідея або правило; щось, що сприймається як непохитна основа, істина.
-
отчизна
1. Країна, де людина народилася та виросла, що є для неї рідною землею; батьківщина, вітчизна.
2. (переносно) Місце, яке стало рідним, де людина почувається духовно пов’язаною; духовна чи культурна спадщина народу.
-
отчизний
1. (заст.) Те саме, що вітчизняний — який стосується вітчизни, батьківщини, рідної країни; належний, властивий їй; патріотичний.
2. (заст.) Те саме, що отчимовий — який належить або стосується отчима.
-
отчий
1. Який належить батькові, властивий батькові; батьківський.
2. Який успадкований від батька, предків; рідний, рідний край, батьківщина.
3. Який стосується батьківщини, вітчизни; вітчизняний.
-
отчина
1. (істор.) Земельне володіння, яке переходить від батька до сина; спадкове майно, вотчина.
2. (перен., заст.) Батьківщина, рідна земля, місце, звідки походить рід.