Древослів

Словник Української Мови

отчина

[ott͡ʃɪnɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Історія) –

    (істор.) Земельне володіння, яке переходить від батька до сина; спадкове майно, вотчина.

  2. (Історія) –

    (перен., заст.) Батьківщина, рідна земля, місце, звідки походить рід.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. отчина, р. отчини, д. отчині, з. отчину, о. отчиною, м. отчині, к. отчино

Більше записів