1. Країна, де людина народилася та виросла, що є для неї рідною землею; батьківщина, вітчизна.
2. (переносно) Місце, яке стало рідним, де людина почувається духовно пов’язаною; духовна чи культурна спадщина народу.
отчизна
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Нехай гине отчизна, аби нам було добре! Нема ж тобі тепер у мене й другого прізвища, як Барабаш!
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
Частина мови: іменник (однина) |