Хуговій — власна назва, що позначає річку в Україні, ліву притоку річки Сіверський Донець, протікає територією Ізюмського району Харківської області.
Категорія: Х
-
худавий
1. (про людину) Дуже худий, кістлявий, з поганою статурою.
2. (переносно, про предмет) Дуже тонкий, невиразний, слабкий (наприклад, про лінію, звук).
-
худак
1. (діал.) Той, хто має худу, кволе тілобудову; худий, кволої статури чоловік або хлопець.
2. (власна назва, заст.) Прізвище українського походження.
-
худенький
1. Дуже худий, тонкий, кволий (про людину, тварину або частини їх тіла).
2. Зроблений з тонкого, непомітного матеріалу (про одяг).
3. Перен. Дуже слабкий, ледь помітний, невиразний (про світло, звук, дим тощо).
-
худесенький
1. (про людину або тварину) Дуже худий, тонкий, кволий; зменшено-пестливе до “худенький“.
2. (переносно, про предмети) Дуже тонкий, вузький, невеликий за об’ємом або діаметром.
-
худжра
1. Кімната в медресе (мусульманській духовній школі), де живуть та навчаються учні.
2. Невелика келія або житлова приміщення в мусульманських монастирях (ханаках) або при мечетях.
3. В ісламській архітектурі — окрема комірчина або ніша в складних архітектурних комплексах, часто поховальна.
-
худий
1. Який має недостатню вагу тіла, не має достатньої кількості підшкірного жиру; сухорлявий, кістлявий (про людину, тварину або частини їх тіла).
2. Який складається з тонкого шару матерії, має незначну товщину; тонкий (про предмети, матеріали).
3. Поганий, незадовільний, мізерний (переносно, про результати діяльності, урожай тощо).
4. Погано врожаючий, неплодючий (про ґрунт, землю).
-
худина
1. (діал.) Дуже худа, квола, немічна людина або тварина.
2. (перен., діал.) Про будь-що дуже тонке, слабке, незначне.
-
худібка
1. Зменшувально-пестливе від “худоба” — домашня тварина, переважно велика рогата худоба.
2. Рідше — збірно про всіх домашніх тварин у господарстві, дрібну та велику худобу.
3. У переносному значенні — жартівливе або зневажливе позначення худої, квольної людини або слабкої, немічної тварини.