1. Філософсько-релігійне вчення, що виникло в Стародавній Греції, пов’язане з культом хтонічних божеств (підземних сил, землі та родючості, таких як Гея, Деметра, Персефона) та анімістичними уявленнями про душу; протиставлялося олімпійській релігії.
2. У сучасному вживанні (переважно в культурології, мистецтвознавстві та літературі) — художня концепція або образність, що звертається до архаїчних, підсвідомих, темних, хаотичних і часто потойбічних сил, пов’язаних із безоднею, первинним хаосом, смертю та розпадом; використання мотивів міфологічного хтонічного світу в творчості.