drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Х

  • хтивість

    1. Сильне сексуальне бажання, плотське потяг, що проявляється у нестримних пристрастях.

    2. (переносне значення) Надмірна, ненаситна прагненність до чого-небудь; жадібність.

  • хтиво

    Хтиво — прислівник, що вживається в українській мові як власна назва (топонім) для позначення села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

  • хтіти

    1. (діал., заст.) Бажати чогось, мати намір щось зробити; хотіти.

    2. (діал., заст.) Потребувати, вимагати чогось для себе; мати потребу.

  • хтітися

    1. (розм.) Відчувати бажання, хотіти чогось, мати намір щось зробити; також вживається для вираження необхідності або потребування чогось.

    2. (діал.) Відповідає літературному безособовому дієслову “хотітися“, що виражає виникле бажання: мені хтілося спати.

  • хто

    1. Питальний займенник, що вживається для запитання про особу або осіб, виконує синтаксичну функцію підмета, додатка, присудка, означення або обставини.

    2. Відносний займенник, що вживається для зв’язку головного речення з підрядним і вказує на особу або осіб, виконуючи в підрядному реченні роль підмета, додатка, присудка тощо.

    3. Неозначений займенник, що вживається для позначення невідомої, невизначеної або байдужої особи (часто з частками -небудь, -сь, -не, будь-).

    4. Займенник, що вживається в риторичних питаннях, вигуках або узагальнено-особових конструкціях для вираження емоційної оцінки, категоричності, неможливості чогось або посилення значення.

  • хто-будь

    Неозначена або неконкретизована особа, будь-яка людина з багатьох можливих.

  • хтозна

    1. Неозначена займенникова частинка, що вживається для вираження сумніву, невизначеності або неможливості точно встановити щось; відповідає значенням: невідомо, хто знає, важко сказати.

    2. (У функції присудка) Виражає стан невизначеності, сумніву щодо чогось.

  • хтозна-відкіля

    1. Прислівник, що вказує на невідоме, невизначене або таємниче походження когось або чогось, часто з відтінком здивування чи недовіри.

    2. Уживається для вираження несподіваної появи когось або чогось з незрозумілого, невідомого місця.

  • хтоній

    Хтоній — у давньогрецькій міфології: один з трьох братів-титанів, синів Урана і Геї, що уособлював підземний світ, підземні води та родючість земних надр.

    Хтоній — у переносному значенні: те, що пов’язане з підземним світом, підземними силами або з темними, ірраціональними глибинами свідомості.

  • хтонічний

    1. (у давньогрецькій міфології) пов’язаний з підземним світом, пеклом, силами підземних богів (Хтонічних божеств); підземний, потойбічний.

    2. (переносно) жахливий, моторошний, зловісний; такий, що викликає відчуття ірраціонального, первісного страху перед хаосом і небуттям.