Категорія: Х

Хронаксія — у фізіології: мінімальний час дії електричного струму подвійної порогової сили, необхідний для збудження живої тканини (наприклад, нервового або м’язового волокна).

Хронема — одиниця вимірювання часу в теорії мови, що позначає мінімальний, не подільний на більш короткі відрізки, елемент часової структури мовлення або ритмічної організації тексту.

Хронема — у лінгвістиці та поетиці: абстрактна одиниця, що використовується для аналізу тривалості звуків, пауз або ритмічних компонентів у мовленнєвому потоці.

Хронізатор — особа, яка складає хроніки, літописець.

Хронізатор — пристрій або програма для синхронізації (узгодження за часом) різних процесів, подій або даних.

Хронізатор — у кінематографі та на телебаченні: фахівець або система, що відповідає за точну часову прив’язку та узгодження всіх компонентів виробництва (відеоряду, звуку, спецефектів).

1. Автор хроніки, літописець; той, хто веде хроніку подій.

2. Рідкісне скорочене позначення хронічного хворого, що вживається переважно в медичній документації та професійному середовищі.

1. Літопис, історичний запис подій у їх хронологічній послідовності.

2. Літературний твір, що послідовно викладає історичні події без їх художньої обробки.

3. Жанр публіцистики, газетний або журнальний огляд сучасних подій, новин.

4. Розділ у газеті або журналі, що присвячений поточним подіям у певній галузі (наприклад, театральна хроніка, місцева хроніка).

5. У кінематографі — короткий документальний фільм про актуальні події; кіножурнал.

Властивість за значенням прикметника “хронікальний“; тривалість, затяжний або постійний характер чогось (переважно негативного), що розвивається або протікає в часі.

У літературознавстві та мистецтві — художня манера, спрямована на детальне, послідовне та об’єктивне відтворення подій у їх часовій послідовності, властива хронікам як історичному жанру.

1. Розділ математики, що вивчає властивості простору-часу, поєднуючи геометричні методи з поняттям часу як четвертого виміру, зокрема в рамках спеціальної та загальної теорії відносності.

2. У ширшому сенсі — наукова концепція або математичний формалізм, спрямований на опис геометричних властивостей Всесвіту з урахуванням часової координати.