Категорія: Х

  • хрумкотітися

    Хрумкотітися — діалектне дієслово, що означає розсипатися, розпадатися на дрібні частини з характерним хрускітним звуком (наприклад, про сухий хліб, сухе дерево, мерзлу землю тощо).

  • хромувальник

    Хромувальник — фахівець, який займається хромуванням (покриттям поверхонь тонким шаром хрому) деталей, виробів або обладнання.

    Хромувальник — робітник, оператор або майстер, що виконує технологічні операції з електролітичного або хімічного нанесення хромового покриття в гальванічних цехах та виробництвах.

  • хромувальниця

    Хромувальниця — жінка, яка професійно займається хромуванням (покриттям поверхонь тонким шаром хрому) на виробництві.

    Хромувальниця — технологічна установка, апарат або ванна для нанесення гальванічного покриття з хрому на металеві вироби.

  • хромування

    1. Технологічний процес покриття поверхні металевих або неметалевих виробів тонким шаром хрому для надання їм декоративного вигляду, підвищення зносостійкості, корозійної стійкості або інших експлуатаційних властивостей.

    2. Шар хрому, нанесений на поверхню виробу в результаті такого процесу.

  • хромувати

    1. Покривати поверхню металевого виробу тонким шаром хрому для надання блиску, підвищення твердості, зносостійкості або захисту від корозії.

    2. Обробляти шкіру в процесі хромового дублення, насичуючи її сполуками хрому для надання міцності, гнучкості та водостійкості.

  • хромуватися

    Хромуватися — зазнавати процесу покриття тонким шаром хрому металевих поверхонь для надання їм блиску, твердості та захисту від корозії.

  • хромшпінеліди

    Хромшпінеліди — група мінералів класу оксидів, підкласу шпінелідів, які є твердими розчинами хроміту (FeCr₂O₄) та магнетіту (Fe₃O₄) або інших шпінелідів, де хром є домінуючим хромофільним елементом; важливі рудні мінерали для отримання хрому.

  • хрон

    1. (в геології) Загальновизнана формальна одиниця геохронологічної шкали, що відповідає стратиграфічній одиниці “хроностратон”; проміжок часу, протягом якого формувалися відклади певного геохронологічного підрозділу.

    2. (в історії та хронології) Уявна одиниця вимірювання історичного часу, що відповідає певному періоду або епосі, часто використовується в науковій та філософській літературі.

    3. (у фізиці) Гіпотетична елементарна частинка часу, постульована в деяких теоретичних моделях фізики.

  • хрона

    1. (у філософії, особливо в концепції О. Ф. Лосєва) Одна з основних категорій діалектики, що означає статичний, дискретний аспект буття, момент покою та сталості в протиставленні до динамічного, безперервного аспекту — “хроноса”.

    2. (рідко, у спеціалізованих текстах) Одиниця вимірювання часу в деяких теоріях, що дорівнює 0,000 000 001 секунди (наносекунда).

  • хронаксиметрія

    Метод вимірювання хронаксії (мінімального часу дії електричного струму подвійної порогової сили, необхідного для збудження живого нерва або м’яза) з метою діагностики стану нервово-м’язового апарату.