drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Х

  • хлопчакуватий

    Який має риси, властиві хлопчакові; схожий на хлопчака (за зовнішнім виглядом, поведінкою тощо).

  • хлопчакуватість

    Властивість або якість, що характеризує поведінку, зовнішність або вдачу, подібну до хлопчака; наявність рис, типових для хлопчика (наприклад, жвавість, пустотливість, невимушеність, дещо неакуратний вигляд).

  • хлопчатко

    1. Зменшливо-пестливе від слова “хлопець” — малий хлопчик, дитина чоловічої статі.

    2. (переносно, розмовне) Про молодого, недосвідченого чоловіка, часто з відтінком зневаги або іронії.

    3. (діал.) Лялька, зроблена зі стебел соломи або лози, яку використовували в обрядах та як дитячу іграшку.

  • хлопчачий

    Властивий хлопцям, характерний для них; такий, що належить хлопцям.

    Призначений для хлопців, призначений для носіння хлопцями (про одяг, взуття тощо).

  • хлопченя

    Хлопченя — іменник середнього роду, що означає хлопчика, зазвичай молодого віку, дитину чоловічої статі; вживається з відтінком ласки, пестощів або зменшувальності.

  • хлопчик

    1. Хлопчак, хлопець у дитячому віці; дитина чоловічої статі.

    2. (переносне значення) Молода, недосвідчена людина, юнак (часто з відтінком зневаги або іронії).

    3. (переносне значення, розмовне) Звертання до молодого чоловіка, юнака або хлопця.

  • хлопчиків

    Родовий відмінок множини іменника “хлопчик”, що вказує на належність, походження або зв’язок із групою хлопчиків (наприклад: голоси хлопчиків, іграшки хлопчиків).

    Знахідний відмінок множини іменника “хлопчик” після прийменників “у”, “на”, “через”, “за” та інших, що керують цією відмінковою формою (наприклад: дивитися на хлопчиків, піклуватися про хлопчиків).

  • хлопчина

    1. Зменшувально-пестливе від “хлопець”: молодий чоловік, юнак, часто з відтінком симпатії, схвалення або захоплення його зовнішністю чи вдачею.

    2. Розм. Про хлопчика, дитину чоловічої статі.

    3. Перен., розм. Про щось видатне, значного розміру або сили (наприклад, про предмет).

  • хлопчинка

    1. Зменшувально-пестливе від “хлопчина” — молодий чоловік, юнак, зазвичай статний, міцної статури.

    2. (рідко) Зменшувально-пестлива форма до “хлопчик” — маленький хлопчик, дитина чоловічої статі.

  • хлопчисько

    1. Збільшена форма до слова “хлопець”, що вказує на великого, дужого або високорослого юнака або молодого чоловіка, часто з відтінком схвалення або поваги до його фізичних якостей.

    2. (У розмовному мовленні) Зневажлива або іронічна назва дорослого чоловіка, який поводиться незріло, наївно або по-дитячому.