Словник Української
1. Єврейське свято, що відзначається протягом восьми днів на згадку про очищення Єрусалимського храму та диво з лампадою під час повстання Макавеїв у II столітті до нашої ери; також відоме як Свято Світла або Освячення.
2. Свято, що символізує перемогу духовного світла над темрявою, під час якого щодня запалюють свічки у спеціальному свічнику — ханукії.
Ханшин — традиційний китайський алкогольний напій, що виготовляється шляхом дистиляції зброджених зернових (переважно сорго, рис або пшениця), прозорий та міцний (зазвичай 40–60 % об.).
Ханшин — загальна назва для низки національних дистильованих напоїв у Кореї, що мають китайське походження, але відрізняються місцевими технологіями виробництва та смаковими відтінками.
Ханька — зменшувально-пестлива форма жіночого імені Ганна.
Ханька — українська народна пісня, зазвичай ліричного або жартівливого характеру, в якій це ім’я використовується як звернення до дівчини або жінки.
Ханька — традиційна назва народної вишитої сорочки (кошулі) певного крою, поширеної в деяких регіонах України, зокрема на Поліссі.
1. У китайській філософії та релігії — фундаментальна концепція, що позначає стан безладдя, безформеного хаосу, який існував до появи впорядкованого світу (космосу); первинний хаос.
2. У міфології та фентезійних творах — могутня, часто безформна або демонічна, сутність, що уособлює первинний хаос і руйнування (наприклад, у всесвіті Warhammer).
3. У сучасній культурі (переважно в інтернет-середовищі та субкультурах) — жартівливе чи сленгове позначення повного безладдя, плутанини або галасу.
1. У давньогрецькій міфології — первісний стан світу, безладдя та безформність, що існували до виникнення упорядкованого космосу.
2. Повний безлад, плутанина, відсутність будь-якого порядку в чомусь (у розташуванні речей, думках, вчинках тощо).
3. У фізиці та математиці — стан динамічної системи, за якого її поведінка здається випадковою, незважаючи на те, що вона визначається детермінованими законами, і є вкрай чутливою до початкових умов.
4. У філософії — невпорядкована матерія, первісна стихія, з якої виникає світ.
1. (діал.) Невеликий ручний інструмент у вигляді гачка для зривання плодів з дерев.
2. (перен., розм.) Про людину, яка прагне захопити, привласнити щось; хапуга.
Хапіру — термін з давньої історії Близького Сходу (зокрема, з текстів Амарнського архіву), яким позначали соціальну групу людей, що жили поза межами міських громад або держав, часто вважалися чужинцями, вигнанцями, найманцями або розбійниками.
Хапіру — в сучасному вжитку (переважно в інтернет-середовищі та субкультурах) може вживатися як власна назва, псевдонім або жаргонне позначення людини, яка захоплюється японською культурою (аудіо-)візуальним мистецтвом (аніме, манґа), іноді з відтінком самопрезентації як “кочівника” у віртуальному просторі.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (діал., західні регіони) Невелика кількість чогось сипкого (наприклад, борошна, крупи), яку можна взяти в жменю; жменя, жмутка.
1. Дія за значенням дієслова “хапати“; швидке взяття, захоплення чогось рукою або зубами, часто раптове або жадібне.
2. (переносне значення) Поспішне, поверхневе засвоєння знань, інформації без глибокого розуміння.
3. (переносне значення, розм.) Незаконне присвоєння, захоплення чужого майна, коштів, влади тощо; розкрадання.
4. (мед., розм.) Різкий, спазматичний біль, що відчувається як раптове стискання; колючі відчуття в органі.