хао

1. У китайській філософії та релігії — фундаментальна концепція, що позначає стан безладдя, безформеного хаосу, який існував до появи впорядкованого світу (космосу); первинний хаос.

2. У міфології та фентезійних творах — могутня, часто безформна або демонічна, сутність, що уособлює первинний хаос і руйнування (наприклад, у всесвіті Warhammer).

3. У сучасній культурі (переважно в інтернет-середовищі та субкультурах) — жартівливе чи сленгове позначення повного безладдя, плутанини або галасу.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |