Древослів

Словник Української Мови

Категорія: Х

  • хихотати

    Голосно, несховано, переривчато сміятися, видаючи характерні звуки “хи-хи”.

    Сміятися легковажно, глузливо або злісно над кимось, із зневагою.

  • хихотатися

    Хихотатися — дієслово, що означає легке, тихе, часто самовдоволене сміяння, яке може супроводжуватися невеликими рухами тіла; сміятися про себе, невиразно або ледве помітно.

  • хихотіння

    Хихотіння — дія за значенням дієслова «хихотіти»; голосний, переривчастий сміх, часто з ознаками знущання, глузування або нестриманої веселості.

  • хихотіти

    1. Сміятися голосно, злегка придушено, часто з проявом знущання, лукавства або злорадства.

    2. Видавати легкий, дзвінкий звук, схожий на такий сміх (про птахів, зокрема сорочат).

  • хихотітися

    Хихотітися — діалектне дієслово, що означає тихо, ледве чутно сміятися, посміхатися про себе, часто з відтінком самозадоволення або лукавства.

  • хівинський

    1. Стосовний до Хіви, історичної області та міста в Середній Азії (територія сучасного Узбекистану), пов’язаний із нею.

    2. Стосовний до Хівінського ханства, феодальної держави, що існувала в 1511–1920 роках на території Середньої Азії.

  • хівинці

    Хівинці — історична назва населення Хівського ханства, держави, що існувала з початку XVI століття до 1920 року на території сучасного Узбекистану (регіон Хорезм).

    Хівинці — загальна назва військових полонених з радянських республік Середньої Азії (переважно узбеків, туркменів, казаків), яких німецькі війська в роки Другої світової війни вербували або примусово використовували у допоміжних підрозділах (охороні, господарських роботах).

  • хівря

    Хівря — власна назва, що походить від українського народного календаря та фольклору, традиційна назва дня 1 жовтня (за старим стилем — 18 вересня), пов’язаного з іменем мучениці Євфімії всіхвальної, яку в народі називали Хіврею або Хіврею-пряхею. Цей день вважався жіночим святом, коли починалися вечорниці та інтенсивна прядивна робота.

    Хівря — у переносному значенні, народна назва жінки або дівчини, особливо тієї, що багато працює, зайнята рукоділлям (пряде, вишиває тощо).

    Хівря — рідкісне жіноче ім’я, народна форма церковного імені Євфімія.

  • хід

    1. Назва однієї з карт у колоді, що зображує чоловіка зі зброєю або іншим атрибутом, зазвичай має значення між валетом і королею.

    2. У шахах — пересування фігури або пішака з одного поля на інше згідно з правилами гри.

    3. У картярських та настільних іграх — черга гравця здійснити дозволену дію, а також сама ця дія.

    4. У спорті (біг, плавання тощо) — стиль, спосіб пересування, виконання вправ; частина дистанції, етап змагання.

    5. Робочий механізм, система передачі руху в машинах і механізмах (наприклад, годинниковий хід).

    6. Послідовність, порядок дій або подій; розвиток, процес (наприклад, хід думок, хід часу).

    7. Можливість або спосіб дії, рішення, вихід із ситуації (наприклад, знайти хід).

    8. Рух вперед, пересування; шлях, пройдений або який проходять (наприклад, хід корабля).

    9. Прохід, вузький простір для руху між чим-небудь.

    10. У морській справі — суцільний настил, місток у носовій частині судна.

  • хіджаб

    1. Головний покрив у мусульманок, що закриває волосся, шию та іноді плечі, залишаючи відкритим лише обличчя; один із видів ісламського жіночого одягу, що символізує скромність і релігійну належність.

    2. У ширшому значенні — принцип або стиль одягу в ісламі, що передбачає вкриття тіла відповідно до релігійних норм, особливо для жінок.