Словник Української Мови
1. Риторична фігура, при якій частини двох паралельних членів речення розташовуються в зворотному порядку (АБ-БА), що створює ефект перехрещення; симетричне протиставлення.
2. У біології та медицині — перехрещення подібних структур, наприклад, зорових нервів у головному мозку.
3. У мистецтві — композиційний прийом, при якому фігури розташовані симетрично, але їхні позиції або рухи дзеркально протилежні.
1. У риториці та літературознавстві — стилістична фігура, при якій елементи двох синтаксичних конструкцій розташовуються в оберненому порядку (А В В А), створюючи перехрещений паралелізм, наприклад: “Дні йдуть, а ночі летять”.
2. У анатомії — схрещення подібних структур, зокрема нервових волокон, як-от зоровий перехрест (хіазма зорових нервів).
3. У біології — точка схрещення гомологічних хромосом під час мейозу, де відбувається обмін ділянками (кроссинговер).
4. У мистецтві та архітектурі — композиційна схема у вигляді літери X (грецької “хі”) або мотив, що перехрещується.
Хіастобазидія — тип базидії (спороносного органа) у деяких грибів, у якомі стеригми (вирости, що несуть базидіоспори) розташовані під прямим кутом до осі самої базидії, що надає їй характерної хрестоподібної форми.
Хіастоліт — різновид мінералу андалузиту, який містить включення вуглецю або глинистих мінералів, що утворюють характерний хрестоподібний візерунок на поперечному зрізі кристала.
1. (в анатомії) такий, що стосується перетину зорових нервів у головному мозку людини або хребетних тварин; пов’язаний із хіазмою зорових нервів.
2. (в медицині) такий, що стосується порушень у ділянці зорового перехрестя (хіазми), що викликають певні неврологічні симптоми, зокрема різні форми геміанопсії (втрати половин зору).
Хіастоневрія — рідкісний неврологічний синдром, який характеризується парадоксальним рухом повік: опусканням (птозом) верхньої повіки при відкриванні рота та підніманням її при закриванні рота або жуванні, що пов’язано з аномальною регенерацією волокон лицевого нерва після його пошкодження.
1. (анатомія) Такий, що стосується хіастонервів — парних нервових утворень у голові деяких комах, які утворюються внаслідок часткового перехрещення (хіазми) зорових нервів.
1. (у мовознавстві) Стояння двох голосних звуків поруч у межах слова або на стику двох слів, що утворює небажану для вимови фонетичну послідовність (наприклад, у словосполученні “на алеї”).
2. (у літературознавстві та поетиці) Перерва, пропуск, розрив у звуковому або ритмічному ланцюжку вірша, що виникає при зіткненні голосних на стику слів.
3. (у широкому вживанні, книжн.) Перерва, пауза, проміжок у часі в якомусь безперервному процесі, діяльності, подіях (наприклад, творчий хіатус).
1. Частка, що вживається в питальних реченнях для вираження сумніву, недовір’я або заперечення, часто з відтінком здивування чи іронії.
2. Сполучник, що вживається в складнопідрядних реченнях для введення умовно-заперечних або обмежувальних клауз, відповідає значенням “якщо тільки не”, “окрім як”, “хіщо”.
3. Іменник жіночого роду, заст. або діал. Позначення пастки, засідки; хитрість, підступ.
Хібакуся — людина, яка пережила ядерне бомбардування (зокрема, в Хіросімі чи Нагасакі у 1945 році) та страждає від його наслідків.