Категорія: К

  • кріпачитися

    1. (діал.) Намагатися виконати важку фізичну роботу, напружено працювати, часто з невеликим успіхом; копирсатися, копотіти.

    2. (перен., розм.) Поводитися незграбно, повільно або невміло; тягтися, чмихати.

  • кріпачити

    1. (історичне) Перетворювати на кріпака, позбавляти особистої свободи, закріпачувати.

    2. (переносне) Підкоряти, позбавляти волі, робити залежним; поневолювати.

  • кріпацький

    1. Стосовний до кріпацтва, властивий йому; такий, що існував за кріпацтва.

    2. Стосовний до кріпака, належний йому; такий, як у кріпака.

    3. Переносно: рабський, поневолений, несвобідний; такий, що позбавлений права на самостійність, на власну думку.

  • кріпацтво

    Історично сформована в Україні (з XVI ст.) та інших країнах Східної Європи система суспільних відносин, за якої селяни (кріпаки) були особисто та економічно залежні від феодала-землевласника, прикріплені до землі та підлягали суду свого пана; кріпосне право.

    Стан, становище кріпака; кріпосна залежність, неволя.

    Переносно: стан повної залежності, підпорядкування або обмеження свобод.

  • кріпак-утікач

    Історичний термін для позначення кріпака, який самовільно залишив місце проживання та роботи, втік від свого поміщика або державного закладу (наприклад, заводу), порушуючи закони кріпосного права.

    Переносно — людина, яка намагається втекти від гнітючих обставин, поневолення або важкого становища, відчуваючи себе ніби кріпаком.

  • кріпак

    1. Залежний селянин у феодальній Україні та Російській імперії, особисто та майново підпорядкований поміщику, позбавлений громадянських прав і прикріплений до землі або панського двору; кріпосний.

    2. Переносно: людина, яка перебуває в повній залежності від когось або чогось, позбавлена свободи дій та волі.

  • кріп

    1. Однорічна пряно-ароматична рослина родини зонтичних (Anethum graveolens) з перисто-розсіченим листям, жовтими суцвіттями-зонтиками та специфічним запахом, що використовується як приправа в кулінарії.

    2. Зелень (листя та стебла) цієї рослини, що вживається у свіжому, сушеному або засоленому вигляді для ароматизації страв.

  • кріохірургія

    Кріохірургія — розділ хірургії, що використовує екстремально низькі температури (кріогенні агенти) для локального руйнування патологічно змінених тканин організму шляхом їх заморожування та некрозу.

    Кріохірургія — хірургічна операція або лікувальна процедура, що полягає у застосуванні інструментів (кріоапаратів, кріозондів) для контрольованого заморожування та деструкції хворобливих ділянок, наприклад, пухлин, розростань або пошкоджених клітин.

  • кріохірургічний

    1. Пов’язаний із кріохірургією, що стосується хірургічного методу локального застосування наднизьких температур для знищення або видалення патологічних тканин.

    2. Призначений для проведення кріохірургічних операцій або створений на її основі (про інструменти, апаратуру, методику).

  • кріохімія

    Розділ хімії, що вивчає хімічні реакції та процеси при дуже низьких температурах (зазвичай нижче -150 °C), а також властивості речовин у цих умовах.