Значення
- (Історія) –
Історичний термін для позначення кріпака, який самовільно залишив місце проживання та роботи, втік від свого поміщика або державного закладу (наприклад, заводу), порушуючи закони кріпосного права.
- (Література) –
Переносно — людина, яка намагається втекти від гнітючих обставин, поневолення або важкого становища, відчуваючи себе ніби кріпаком.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кріпак-утікач, р. кріпака-утікача, д. кріпакові-утікачеві, з. кріпак-утікача, о. кріпаком-утікачем, м. кріпакові-утікачеві, к. кріпаку-утікачу