Значення
- (Історія) –
Історично сформована в Україні (з XVI ст.) та інших країнах Східної Європи система суспільних відносин, за якої селяни (кріпаки) були особисто та економічно залежні від феодала-землевласника, прикріплені до землі та підлягали суду свого пана; кріпосне право.
- (Історія) –
Стан, становище кріпака; кріпосна залежність, неволя.
- (Соціологія) –
Переносно: стан повної залежності, підпорядкування або обмеження свобод.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кріпацтво, р. кріпацтва, д. кріпацтву, з. кріпацтво, о. кріпацтвом, м. кріпацтві, к. кріпацтво