Значення
- (Ботаніка) –
Однорічна пряно-ароматична рослина родини зонтичних (Anethum graveolens) з перисто-розсіченим листям, жовтими суцвіттями-зонтиками та специфічним запахом, що використовується як приправа в кулінарії.
- (Ботаніка) –
Зелень (листя та стебла) цієї рослини, що вживається у свіжому, сушеному або засоленому вигляді для ароматизації страв.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кріп, р. кропу, д. кропові, з. кріп, о. кропом, м. кропі, к. кропе
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘кріп’ походить від праслов’янського *копръ, яке, ймовірно, зазнало метатези (перестановки звуків) під впливом дієслова ‘кропити’ та його похідних. Це ж праслов’янське коріння дало початок багатьом слов’янським назвам цієї рослини: російське ‘укроп’, білоруське ‘кроп’, давньоруське ‘кропь’, а також польське ‘koper’ (запозичене з української або білоруської). Таким чином, українське ‘кріп’ є прямим спадкоємцем давньої слов’янської назви цієї запашної городньої рослини.