Словник Української
1. Патологічний процес у тканинах, при якому утворюється сироподібна, творожиста маса, що нагадує сир; характерний, зокрема, для туберкульозу.
2. (У медицині) Некроз тканини з утворенням білково-жирової маси, що є одним з ключових морфологічних проявів туберкульозного запалення.
1. (іст.) Майно, землі або кошти, що належали державі (казні) в Російській імперії.
2. (перен., зневажл.) Бюрократизм, формалізм, канцелярщина в діяльності державних установ; система або атмосфера, за якої службова, офіційна справа переважає над суттю, потребами людини та здоровим глуздом.
3. (перен., зневажл.) Бездушне, рутинне ставлення до справи, обмеженість офіційними рамками, відсутність живої ініціативи та творчого підходу.
Який утримується, навчається або лікується за рахунок державних коштів (казни).
Який стосується утримання, навчання або лікування за рахунок державних коштів.
1. Який належить державі, є власністю держави; державний.
2. Який фінансується державою, утримується за рахунок державних коштів; бюджетний.
3. Який відбувається в державних установах, пов’язаний з ними; офіційний, формальний, бюрократичний (часто з відтінком недоброзичливості).
4. Який позбавлений індивідуальності, оригінальності; шаблонний, безликий, бездушний.
1. (іст.) Приміщення для зберігання державного майна, зброї, продовольства або грошей у фортецях, замках, монастирях та інших установах у XVI–XVIII століттях.
2. (іст., перен.) Установа, пов’язана з державною (казенною) власністю або фінансами; казначейство, скарбниця.
3. (заст.) В’язниця, тюрма, острог (часто у виразі “посадити в казенку”).
1. Який стосується каземату (укріпленої оборонної споруди для гармат або кулеметів), призначений для нього або розташований у ньому.
2. Який має властивості каземату, схожий на каземат (наприклад, про міцне, укрите приміщення).
1. Закрите приміщення у фортеці, на військовому кораблі або в іншій оборонній споруді, призначене для розміщення гармат, кулеметів, особового складу або важливих об’єктів, захищене від вогню противника.
2. Окремі, міцно збудовані камери у в’язницях, призначені для утримання особливо небезпечних в’язнів або для ізоляції.
1. Власна назва, що стосується Казбека — гори в Головному Кавказькому хребті, а також однойменного селища в Грузії.
2. У складних назвах: який походить з цієї місцевості, характерний для неї або пов’язаний з нею (напр., Казбецький хребет, казбецький сніг).
1. Гора в центральній частині Великого Кавказу, на кордоні Росії та Грузії; одна з найвищих вершин Кавказу (5033,8 м), п’ятитисячник, вулканічного походження.
2. Село в Грузії, адміністративний центр Казбегського муніципалітету, розташоване на висоті близько 1750 м над рівнем моря біля підніжжя однойменної гори.
3. Історична назва міста Джава у Грузії, що використовувалася до 1921 року.
1. Представниця казахського народу, жінка або дівчина казахської національності.
2. Рослина; те саме, що казаха (Cynodon dactylon) — багаторічна трав’яниста кормова рослина родини злакових, поширена в південних регіонах.