Категорія: К

1. (географія) Річка в Україні, права притока Дніпра, що протікає територією Черкаської області.

2. (історичний термін) Назва однієї з козацьких сотень у складі Війська Запорозького, зокрема у XVII столітті.

1. (рідко) Мутна, каламутна вода; каламуть.

2. (переносно) Замішання, метушня, сум’яття; плутанина.

3. (переносно, заст.) Неспокій, тривога, хвилювання в душі.

1. (у палеографії) тростинне чи очеретяне перо, яке використовували для письма на папірусі або пергаменті в античні часи та середньовіччі.

2. (у ботаніці, арх.) рідкісний синонім для позначення очерету авинського (Phragmites australis) авинського, висохлі стебла якого використовувалися для виготовлення таких пер.

1. Майстер, що займається каламкарством — традиційним індійським мистецтвом ручного фарбування та прикрашання тканини (переважно бавовняної або шовкової) за допомогою різних технік резервування фарби (наприклад, воском) та нанесення візерунків.

2. Тканина (часто шовкова або бавовняна), виготовлена за допомогою техніки каламкар, що характеризується складною ручною розписною візерунковою композицією, зазвичай з рослинними мотивами.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “каламбур” — невеликий, грайливий каламбур, острота, заснована на одночасному використанні двох значень слова або на схожості звучання різних слів.

2. (уживається як власна назва) Назва літературного прийому, твору або рубрики гумористичного характеру, що містить таку гру слів.

1. Жінка, яка майстерно створює каламбури, грає словами, використовує багатозначність або подібність звучання слів для досягнення гумористичного, іронічного чи дотепного ефекту.

2. Авторка літературних творів, публікацій або виступів, у яких каламбур є основним художнім засобом або стилістичним прийомом.

1. Людина, яка майстерно створює каламбури, часто вживає гру слів для досягнення комічного, іронічного або гострого ефекту.

2. Автор літературних творів, публікацій або висловлювань, побудованих на каламбурі як основному художньому засобі.