каламутно

Приклад 1:
В лісі щось загомоніло, струмок зашумував, забринів, і вкупі з його водами з лісу вибіг «Той, що греблі рве» — молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими злотистими іскрами. Кинувшися з потока в озеро, він починає кружляти по плесі, хвилюючи його сонну воду; туман розбігається, вода синішає.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
На озерi туман то лежить пеленою, то хвилює од вiтру, то розривається, одкриваючи блiдо-блакитну воду. В лiсi щось загомонiло, струмок зашумував, забринiв, i вкупi з його водами з лiсу вибiг “Той, що греблi рве” – молодий, дуже бiлявий, синьоокий, з буйними i разом плавкими рухами; одежа на йому мiниться барвами, вiд каламутно-жовтої до ясно-блакитної, i поблискує гострими злотистими iскрами. Кинувшися з потоку в озеро, вiн починає кружляти по плесi, хвилюючи його сонну воду; туман розбiгається, вода синiшає. “Т о й, щ о г р е б л i р в е” З гiр на долину бiжу, стрибаю, рину! Мiсточки збиваю, всi гребельки зриваю, всi гатки, всi запруди, що загатили люди, – бо весняна вода, як воля молода! (Хвилює воду ще бiльше, поринає i виринає, мов шукаючи щось у водi). П о т е р ч а т а (двоє маленьких, блiденьких дiток у бiленьких сорочечках виринають з-помiж латаття) П е р ш е Чого ти тута блудиш? Д р у г е Чого зо сну нас будиш? П е р ш е Нас матуся положила i м’якенько постелила, бо на рiння, на камiння настелила баговиння, i лататтям повкривала, i тихенько заспiвала: “Люлi-люлi-люлята, заснiть, мої малята!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 3:
Корвин зник за каламутно-жовтою запоною дощу з думкою про чергове дивацтво Комахи: химерну Комашину витівку — гуляти в дощ… Вечір, стіл, лямпа. Перед Комахою розкритий том Фрейзерової «The Golden Bough», німецьке старовинне, початку XIX ст., видання орфіків.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”