Категорія: К

Калаверит — рідкісний мінерал, телурит золота, хімічна формула AuTe₂, що містить до 43% золота; кристали таблитчасті, зернисті агрегати, колір від сріблясто-білого до латунно-жовтого; зустрічається в низькотемпературних гідротермальних родовищах разом з іншими телуридами.

1. (діал.) Велика, незграбна, груба або неохайна річ, предмет; теж про щось безладно зроблене, невдале.

2. (діал., перен.) Неповоротка, незграбна, груба або неохайна людина.

3. (діал.) Великий шматок хліба, пирога тощо; паляниця, коровай.

4. (діал.) Верхня тепла одіж (частіше про коротке пальто на ваті або хутрі).

1. Сухий плід рослини з роду горлянка (Lagenaria), який після видалення м’якоті використовується як посудина для води, їжі або як декоративний предмет.

2. Музичний інструмент африканського походження у вигляді порожнистої тикви з натягнутими на неї дзвіночками, брязкальцями або намистинами, що створюють звук при потрясінні.

3. Традиційна південноафриканська люлька для куріння, що виготовляється з порожнистої деревини або тикви.

1. (діал.) Товста, незграбна палиця, булава акий важкий ціпок.

2. (перен., розм.) Неповоротка, незграбна людина.

3. (перен., розм.) Важка, незручна робота або справа.

1. Посудина з висушеного плоду горлянкового гарбуза (Lagenaria siceraria), яку традиційно використовують для пиття мате або як декоративний предмет.

2. Назва самого плоду рослини з роду горлянкових гарбузів, що вирощується спеціально для виготовлення таких посудин.

3. (У розширеному вжитку) Невеликий дерев’яний, керамічний або металевий посуд для напоїв, що імітує форму традиційного калабаса.

1. (діал.) Товста, важка палиця, булава, кийок.

2. (перен., розм.) Про повільного, незграбного, неуважну людину.

3. (заст.) Назва старовинної мисливської чи бойової зброї у вигляді товстої палиці з потовщенням на кінці.

Калабалик — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.

Калабалик — власна назва гірської вершини в Українських Карпатах (частина масиву Ґорґани), розташованої на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей.

Кала-макара — у давньоіндійській міфології та архітектурі: скульптурний або різьблений декоративний мотив у вигляді гібридної істоти, що поєднує риси слона (кала) та морського чудовиська (макара).

Кала-макара — в індуїстській храмовій архітектурі, зокрема в стилі Наґара, характерний елемент оформлення архітектурних ніш або порталів, що символізує поєднання земних і водних сил.

Індивідуальна назва міста в Індії, розташованого в штаті Уттар-Прадеш, відомого своєю історичною та культурною спадщиною.

Народна назва вісцерального лейшманіозу — тропічної інфекційної хвороби, що вражає внутрішні органи, збудником якої є найпростіші роду Leishmania, а переносниками — москіти.

1. (географія) Невеликий острів у Фінській затоці Балтійського моря, що належить Естонії; відомий своїми вапняковими скелями та унікальною природою.

2. (етнографія) Традиційна страва балтійсько-фінських народів (естонців, фінів, вепсів), особливо поширена в Північній Європі — хліб або корж з житнього борошна, який зазвичай випікають на камені або в печі.

3. (мовознавство) Слово, що означає “риба” в естонській та деяких інших фінно-угорських мовах; часто вживається як складова частина топонімів.