Древослів

Словник Української Мови

Категорія: К

  • каламутнітися

    1. Ставати каламутним, брудним, втрачати прозорість (про рідину, переважно воду).

    2. Переносно: ставати неясним, заплутаним, втрачати чіткість (про думки, почуття тощо).

  • каламутніти

    1. Ставати каламутним, втрачати прозорість (про рідину).

    2. Переносно: ставати неясним, заплутаним, втрачати чіткість (про думки, погляди тощо).

    3. Рідко вживане: хмуритися, похмурнішати (про небо, погоду).

  • каламутність

    Властивість за значенням прикметника “каламутний”; стан, коли щось (перев. рідина) є непрозорим, брудним, з домішками, що утруднюють бачення крізь нього.

    Переносно: неясність, невиразність, заплутаність (думок, міркувань, тексту тощо).

    Переносно: сумнівність, нечистота (мотивів, намірів, справ).

  • каламутнуватий

    1. Дещо каламутний, не зовсім прозорий; що має легку муть.

    2. Переносно: невиразний, неясний, розмитий (про думки, почуття тощо).

  • каламутно

    1. Непрозоро, мутно, з домішками, що утруднюють чи унеможливлюють бачення крізь рідину або прозоре середовище (наприклад, про воду, повітря).

    2. Переносно: неясно, невиразно, нечітко, заплутано (про думки, мову, пояснення тощо).

    3. Переносно: тривожно, неспокійно, з похмурими передчуттями (про психологічний стан, ситуацію, обстановку).

  • каламутниця

    1. Рідкісна назва рослини з родини бобових, відомої як горошок мишачий (Vicia cracca), що має характерні синьо-фіолетові суцвіття.

    2. Застаріла назва рослини з родини гвоздикових, відомої як смілка повзуча (Silene repens).

  • каламутник

    Каламутник — власна назва села в Україні, зокрема села у Хмельницькій області.

    Каламутник — власна назва річки в Україні, правої притоки річки Случ, що протікає у Хмельницькій області.

  • каламутний

    1. Який містить каламуть, осад; брудний, непрозорий (переважно про рідину).

    2. Похмурий, хмарний, неясний (про погоду, небо).

    3. Переносно: неясний, невиразний, заплутаний (про думки, мову, почуття тощо).

    4. Переносно: сумнівний, нечесний, аморальний (про справи, вчинки).

  • каламутитися

    1. Ставати каламутним, втрачати прозорість (про рідину, переважно воду).

    2. Переносно: ставати неспокійним, хвилюватися, втрачати ясність (про думки, почуття тощо).

  • каламутити

    1. Робити каламутним, брудним, непрозорим (переважно про рідину).

    2. Переносно: вносити безлад, сум’яття, збуджувати, сварити когось; викликати непорозуміння, ускладнювати щось.