drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Ж

  • житина

    1. Рідкісна назва жита як злакової рослини (рід Secale), що використовується переважно в діалектах або поетичній мові.

    2. (заст., діал.) Те саме, що жито — зерно цієї рослини або посівні площі нею.

  • жити

    1. Бути живою істотою, існувати, перебувати в стані життя; протилежне до «вмирати» або «не існувати».

    2. Перебувати десь, мешкати, мати місце проживання (про людей, тварин, рослини).

    3. Проводити життя певним чином, мати певний спосіб існування, рівень добробуту атосферу.

    4. Існувати, тривати, бути актуальним, зберігати силу (про явища, почуття, традиції, спогади тощо).

    5. Бути спрямованим на когось або щось, знаходити в комусь або чомусь сенс і мету існування.

    6. Уживатися, уживати (про рослини або мікроорганізми в певному середовищі).

  • житечний

    1. Стосунковий до міста Житечі (селища міського типу в Житомирській області України), що стосується його або походить із нього.

    2. Стосунковий до Житечів (населеного пункту в Польщі), що стосується його або походить із нього.

  • житечко

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “життя”, що вживається для вираження теплоти, інколи іронії або співчуття щодо чиєгось способу життя, побуту або долі.

    2. (заст., діал.) Містечко, невелике поселення; часто вживається як власна назва конкретних населених пунктів (наприклад, села в Україні).

  • житець

    1. Мешканець, особа, що проживає в певному місці, населеному пункті арегіоні.

    2. (заст.) Той, хто живе, існує; жива істота.

    3. (у спеціальному значенні) Власна назва села в Україні, зокрема села у Волинській області.

  • жителька

    1. Жінка, яка постійно проживає в певному місці (населеному пункті, регіоні, країні тощо); мешканка.

    2. (переносно) Жінка або жіноча особа, яка перебуває або знаходиться десь, часто уві сні, уяві, певному стані (наприклад, “жителька снів”, “жителька підсвідомості”).

  • житель

    Особа, яка проживає в певному місці (населеному пункті, регіоні, країні тощо).

    Той, хто живе в певному приміщенні, будинку (на противагу відвідувачу, гостю).

    Істота, яка живе, перебуває в певному середовищі або місцевості (перен.).

  • житейський

    1. Пов’язаний з повсякденним життям людини, з практичними, буденними справами та досвідом; побутовий.

    2. Характерний для звичайного людського існування, що відображає його радощі, турботи, стосунки між людьми.

    3. (У філософському та літературному контексті) Приземлений, матеріальний, профанний, на противагу духовному, високому, ідеальному.

  • житво

    1. Власна назва села в Україні, зокрема в Івано-Франківській та Львівській областях.

    2. (заст., діал.) Житнє поле, нива; місце, де росте жито.

  • жирітися

    жирітися — діалектне дієслово, що означає “жиріти”, тобто набирати вагу, ставати товстим, накопичувати жирові відкладення.

    жирітися — у деяких говірках може вживатися у значенні “жирувати”, тобто вести розкішне, сите життя, насолоджуватися достатком.