Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “життя”, що вживається для вираження теплоти, інколи іронії або співчуття щодо чиєгось способу життя, побуту або долі.
2. (заст., діал.) Містечко, невелике поселення; часто вживається як власна назва конкретних населених пунктів (наприклад, села в Україні).
Приклад 1:
Дай нам зажити веселого раю, поки ще літечко сяє, поки ще житечко не полягло, — ще ж неминуче до нас не прийшло!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
красо моя молодая!.. Твоїй красi вiк довгий не судився, на те вона зроста, щоб полягати. Даремне ти благаєш так мене, – не я, то iнший хто її зожне. Р у с а л к а П о л ь о в а Глянь, моя сестро, ще хвиля гуляє з краю до краю. Дай нам зажити веселого раю, поки ще лiтечко сяє, поки ще житечко не полягло, – ще ж неминуче до нас не прийшло! Хвильку! Хвилиночку!
— Українка Леся, “Лісова пісня”