жити

1. Бути живою істотою, існувати, перебувати в стані життя; протилежне до «вмирати» або «не існувати».

2. Перебувати десь, мешкати, мати місце проживання (про людей, тварин, рослини).

3. Проводити життя певним чином, мати певний спосіб існування, рівень добробуту атосферу.

4. Існувати, тривати, бути актуальним, зберігати силу (про явища, почуття, традиції, спогади тощо).

5. Бути спрямованим на когось або щось, знаходити в комусь або чомусь сенс і мету існування.

6. Уживатися, уживати (про рослини або мікроорганізми в певному середовищі).

Приклади вживання

Приклад 1:
Йому не треба жити. Перше Потерча Утопи!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Щоб було де йому народитися й жити — тут його не зневажать, дослухатимуться до нього в різних іпостасях — «вседуша», «високий вогонь», «стовп осіянний»… Так відбувається будування себе — всупереч розчиненню особи у масовій свідомості, у гайдеґґерівському неозначено-особовому Man. Це не апологія відлюдництва, асоціальности, зверхнього індивідуалізму.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 3:
А все ж порятунок є: треба лише встати з ліжка і жити далі. Completto ранкових процедур, ванна з рожевого каменю (абіссинського?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: дієслово () |