Категорія: Б

Властивість або стан, що характеризується наявністю великої кількості частин, компонентів або елементів; складна внутрішня структура, що складається з багатьох окремих складових.

У лінгвістиці та літературознавстві — характеристика твору, що складається з кількох самостійних, але об’єднаних загальною темою або сюжетом частин (наприклад, роман-епопея, цикл поезій).

У техніці та інформатиці — ознака системи, пристрою або формату даних, який реалізований у вигляді сукупності декількох взаємопов’язаних модулів, файлів або фізичних блоків.

Багаточарунковість — ботанічний термін, що позначає ознаку квітки, яка має два або більше кільця (кола) тичинок у своїй будові.

Власна назва, що позначає концепцію розвитку суспільства, економіки та державного управління, засновану на широкому впровадженні цифрових технологій, інтеграції різних цифрових сервісів та даних для підвищення ефективності, прозорості та якості життя.

1. Технічна характеристика двигуна внутрішнього згоряння, що має три або більше циліндрів; конструктивна особливість такого двигуна.

2. Властивість, яка характеризує велику кількість однотипних елементів, компонентів або складових частин у механізмі, пристрої чи системі (за аналогією з циліндрами двигуна).

1. Властивість або стан, що характеризується наявністю багатьох циклів, тобто повторюваних періодів, етапів або процесів; багаторазова циклічність.

2. (У техніці, технології) Здатність матеріалу, деталі, механізму або системи витримувати багаторазове навантаження, зміну станів або режимів роботи без руйнування або значної втрати властивостей (наприклад, багатоциклічна втома металу).

3. (У біології, екології) Особливість життєвого циклу організмів, що передбачає його багаторазове повторення або наявність кількох чітких генерацій чи стадій розвитку протягом певного періоду.

1. Властивість або стан, за якого система, структура чи організація має не один, а кілька самостійних або відносно автономних центрів управління, розвитку, впливу чи активності.

2. У містобудуванні та регіональному плануванні — концепція розвитку території (міста, агломерації, країни), що передбачає наявність декількох рівноправних або взаємодоповнюючих ядер (центрів) соціально-економічної активності замість єдиного домінуючого центру.

3. У політиці та державному управлінні — принцип організації влади, за якого повноваження розподілені між кількома незалежними або рівноправними інституційними центрами.

4. У наукових дослідженнях (особливо клінічних) — організаційний підхід, коли дослідження проводиться одночасно за однаковим протоколом у кількох незалежних центрах (лабораторіях, клініках, установах).

Властивість об’єкта (пристрою, приміщення, системи тощо) виконувати одночасно або в різний час широкий спектр різних функцій, завдань або операцій.

1. Фізична властивість квантової системи (наприклад, атома, молекули) перебувати в стані, коли вона одночасно взаємодіє з двома або більше фотонами, що призводить до певних нелінійних оптичних ефектів.

2. У техніці та оптиці — характеристика процесу або явища, за якого поглинання, випромінювання або розсіювання світла відбувається за участі декількох фотонів одночасно (наприклад, багатофотонна мікроскопія, багатофотонна літографія).

1. Властивість або стан, коли щось існує в багатьох формах, варіантах або проявах; різноманіття форм.

2. (У мистецтві, літературі) Прийом або принцип, за яким твір поєднує різні форми, жанри або стилі в єдиному цілому.

3. (У біології) Наявність у межах одного виду кількох чітко відмінних морфологічних типів особин (наприклад, у комах).

Властивість або стан об’єкта, що характеризується наявністю багатьох різних кольорів, яскравою та різнобарвною палітрою; різнокольоровість, барвистість.

У переносному значенні — різноманітність, багатогранність проявів чого-небудь (наприклад, явищ, почуттів, художніх засобів).