Словник Української
1. Велике відкрите вогнище, розведене просто неба, зазвичай для обігріву, освітлення або приготування їжі; костер.
2. Переносно: вогонь, полум’я, сильний жар, що виходить з чогось або охоплює щось.
3. Переносно: вогнище, джерело, центр якогось яскравого явища, події або почуття (наприклад, боротьби, культури, життя).
1. Велика кількість матеріальних цінностей, грошей, майна; заможність, достаток.
2. Розкіш, пишність, надмірність у чомусь (наприклад, у прикрасах, оздобленні).
3. Велика кількість, різноманіття, розмаїття чогось (наприклад, природних ресурсів, почуттів, фарб, форм).
4. Сукупність духовних цінностей, знань, творчих здобутків; інтелектуальний, культурний скарб.
1. (біол.) Здатність організмів харчуватися різноманітною їжею, споживати широкий спектр рослинних або тваринних кормів; всеїдність.
2. (перен., рідк.) Різноманітність інтересів, занять або потреб; прагнення до різнобічного розвитку адносино до їжі, але й інших сфер життя.
Властивість або стан, що характеризується наявністю, використанням або можливістю одночасного застосування декількох індексів (покажчиків, вказівників) для систематизації, пошуку або організації даних, об’єктів чи елементів у певній системі, базі даних, науковій теорії (наприклад, у математиці, фізиці, інформатиці).
Властивість або стан, що характеризується наявністю кількох ярусів, рівнів, пластів або шарів, розташованих один над одним або впорядкованих за певною ієрархією.
У переносному значенні — складність, багатоаспектність структури, явища чи твору, що містить кілька взаємопов’язаних рівнів смислу, функцій або організації.
Властивість комп’ютерного процесора мати кілька незалежних виконуваних блоків (ядер) на одному кристалі, що дозволяє одночасно обробляти кілька потоків інструкцій та підвищує загальну продуктивність системи.
Архітектурний принцип побудови обчислювальних систем, заснований на використанні багатоядерних процесорів або об’єднанні кількох процесорів, спрямований на паралельне виконання завдань.
1. Властивість об’єкта мати кілька окремих центрів, ядер або активних зон; багатоцентровість.
2. У біології (про клітини) — наявність у цитоплазмі кількох ядер; полікаріон.
3. У комп’ютерній техніці та мікроелектроніці — архітектура центрального чи графічного процесора, що поєднує в одному корпусі два або більше незалежних обчислювальних ядра для підвищення продуктивності та ефективності.
Клас морських кільчастих червів типу Кільчасті черви, що мають по боках кожного сегмента тіла параподії з пучками щетинок; поліхети.
1. (техн.) Властивість деталі або з’єднання, що характеризується наявністю великої кількості шпонок (клиноподібних елементів для передавання обертання).
2. (перен., рідко) Надмірна технічна складність, зайве ускладнення конструкції або механізму.
1. Технічна характеристика верстата або іншого обладнання, що має кілька шпинделів (обертових валів для кріплення інструмента або заготовки), які можуть працювати одночасно, що дозволяє виконувати кілька операцій за один цикл і підвищує продуктивність.
2. У переносному значенні — здатність одночасно виконувати кілька завдань або процесів, паралельна багатозадачність (наприклад, про комп’ютерні системи або керування).