Властивість комп’ютерного процесора мати кілька незалежних виконуваних блоків (ядер) на одному кристалі, що дозволяє одночасно обробляти кілька потоків інструкцій та підвищує загальну продуктивність системи.
Архітектурний принцип побудови обчислювальних систем, заснований на використанні багатоядерних процесорів або об’єднанні кількох процесорів, спрямований на паралельне виконання завдань.