Категорія: Б

1. Форма шлюбу, при якій особа (чоловік або жінка) одночасно має більше ніж одного законного подружжя; полігамія.

2. У ширшому значенні — соціальний інститут або практика укладення шлюбу з кількома партнерами протягом життя, а також одночасного перебування в кількох шлюбних союзах.

1. Властивість або характеристика системи, механізму чи процесу, що передбачає наявність багатьох різних швидкостей роботи, перемикання між ними або можливість їх вибору.

2. У політичному та економічному контексті — концепція або модель інтеграції, що допускає різну глибину та швидкість співробітництва між країнами-учасницями в межах одного об’єднання (наприклад, Європейського Союзу), коли не всі члени рухаються до спільних цілей однаковими темпами.

1. Властивість або стан об’єкта, який складається з багатьох шарів, пластів, рівнів або нашарувань, що можуть бути як фізичними, так і абстрактними.

2. У переносному значенні — складність, насиченість різними аспектами, глибинними смислами або рівнями інтерпретації (наприклад, про твір мистецтва, літературний персонаж або історичну подію).

3. У технічних, інформаційних та соціальних науках — принцип організації системи (архітектури, моделі, суспільства), де різні функціональні рівні відокремлені та взаємодіють за чіткими правилами.

1. Властивість механізму, конструкції або системи, що має багато шарнірів (рухомих з’єднань, гінгів), що забезпечує їй високу ступінь рухливості та здатність згинатися чи переміщуватися в різних напрямках.

2. (Переносно) Гнучкість, адаптивність, здатність до маневрування та функціонування в різних умовах, що досягається завдяки наявності багатьох незалежних або взаємопов’язаних елементів, модулів або підходів (наприклад, про стратегію, політику, організаційну структуру).

Багаточовниковість — ботанічний термін, що позначає ознаку квітки, яка має численні (багато) пиляки (чоловічі органи розмноження — тичинки).

1. Властивість математичного виразу, який складається з суми або різниці кількох одночленів; стан, коли щось представлене у вигляді багаточлена (полінома).

2. У переносному значенні — складність, багатоаспектність, наявність багатьох взаємопов’язаних складових або факторів у якомусь явищі, процесі чи концепції.

Багаточлен — алгебраїчний вираз, що є сумою або різницею одночленів (доданків, кожен з яких є добутком числа та однієї або кількох змінних у натуральних степенях).

Багаточлен — формальний вираз у математиці, зокрема в алгебрі, що має вигляд a₀ + a₁x + a₂x² + … + aₙxⁿ, де коефіцієнти a₀, a₁, …, aₙ — числа, а n — невід’ємне ціле число.

Багаточлен — функція, задана виразом вигляду P(x) = a₀ + a₁x + a₂x² + … + aₙxⁿ, яка називається поліноміальною функцією або поліномом.

1. (біол.) Властивість рослин родини багаточерпакових, що полягає в наявності численних пелюсток у квітці, розташованих у кілька кіл.

2. (біол., рідко) Належність до родини багаточерпакових (Ranunculaceae) — систематична ознака трав’янистих рослин, що характеризуються переважно великою кількістю пелюсток, тичинок і маточок.

1. (лінгвістика) Властивість слова мати більше однієї складової частини (морфеми), що виражає його складну внутрішню структуру; поліморфемність.

2. (біологія, медицина) Аномалія розвитку, що характеризується наявністю надлишкової кількості часточок у певному органі (найчастіше стосується нирок, легень, печінки).

1. Властивість об’єкта (зокрема, технічного пристрою, сигналу, антени) працювати або функціонувати на багатьох різних частотах.

2. У лінгвістиці та соціології — характеристика слова, поняття або явища, що зустрічається з високою частотою (часто) у різних типах текстів або мовленнєвих ситуаціях.