1. (у музиці) такий, що містить синкопу — зміщення ритмічного акценту з сильної частки такту на слабку, що створює ефект порушення метричної рівномірності.
2. (у лінгвістиці, про слово або форму) такий, що утворився внаслідок синкопи — випадання одного або кількох звуків (здебільшого голосних) усередині слова.