синкопний
[sɪnkopnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(у музиці) Пов’язаний із синкопою, що має ритмічну перестановку акцентів, коли початок звучання ноти припадає на слабку частку такту, а її тривалість захоплює сильну частку.
-
(у лінгвістиці) Пов’язаний із синкопою, тобто з випаданням одного або кількох звуків (голосного чи приголосного) усередині слова.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. синкопний, р. синкопного, д. синкопному, з. синкопного, о. синкопним, м. синкопнім