синкопований
[sɪnkopoʋɑnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(у музиці) такий, що містить синкопу — зміщення ритмічного акценту з сильної частки такту на слабку, що створює ефект порушення метричної рівномірності.
-
(у лінгвістиці, про слово або форму) такий, що утворився внаслідок синкопи — випадання одного або кількох звуків (здебільшого голосних) усередині слова.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. синкопований, р. синкопованого, д. синкопованому, з. синкопованого, о. синкопованим, м. синкопованім