пророче

1. (у релігійному контексті) Особа, яка, за віруваннями, спілкується з божеством або надприродними силами і проголошує волю Бога, передрікає майбутні події; пророк (часто як звертання або вказівка на особу).

2. (у переносному значенні) Той, хто передбачає або пророкує розвиток майбутніх подій у певній галузі (науки, мистецтва, суспільства).

Приклади вживання

Приклад 1:
«И бысть глас,— кричит Іезекійл,— внегда ми пророче-ствовати.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |