1. Фізичний термін, що позначає властивість деяких речовин (наприклад, рідких кристалів) перебувати в стані з рідкісними, слабо вираженими або специфічно організованими фазами (типами впорядкування) при певних умовах.
2. У техніці та матеріалознавстві — характеристика середовища або сполуки, яка має обмежену кількість фазових станів або рідко переходить з однієї фази в іншу в порівнянні з аналогічними системами.